бойскаут

бойска́ут

-а, ч.

Член дитячої організації військово-спортивного характеру.

Значення в інших словниках

1. бойскаут — бойска́ут іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бойскаут — Пластун, пластунка  Словник чужослів Павло Штепа
3. бойскаут — БОЙСКА́УТ, а, ч. Член скаутської організації. – Я на цьому дещо розуміюся. Я був бойскаутом, а ти ж знаєш, що бойскаути .. вивчають різні сліди (Ю. Яновський); У бойскаутів потрібно виховувати прив’язаність до своєї організації (з газ.); Літній табір бойскаутів.  Словник української мови у 20 томах
4. бойскаут — бойска́ут (англ. boy-scout, від boy – хлопчик і scout – розвідник) член буржуазної дитячої організації військово-політичного характеру.  Словник іншомовних слів Мельничука