бойскаут

БОЙСКА́УТ, а, ч.

Член скаутської організації.

– Я на цьому дещо розуміюся. Я був бойскаутом, а ти ж знаєш, що бойскаути .. вивчають різні сліди (Ю. Яновський);

У бойскаутів потрібно виховувати прив’язаність до своєї організації (з газ.);

Літній табір бойскаутів.

Значення в інших словниках

1. бойскаут — бойска́ут іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бойскаут — -а, ч. Член дитячої організації військово-спортивного характеру.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бойскаут — Пластун, пластунка  Словник чужослів Павло Штепа
4. бойскаут — бойска́ут (англ. boy-scout, від boy – хлопчик і scout – розвідник) член буржуазної дитячої організації військово-політичного характеру.  Словник іншомовних слів Мельничука