брокат

брока́т

-у, ч.

Гаптована або ткана золотом чи сріблом шовкова тканина.

Значення в інших словниках

1. брокат — брока́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. брокат — БРОКА́Т, у, ч. Дорога шовкова тканина, заткана або вишита золотом чи сріблом. “Ця!” – сказала нараз рішучо і добула гладку вовняну суконку, ясно-голубу, обшиту золотим грубим шовковим брокатом (Б.  Словник української мови у 20 томах
3. брокат — брока́т (нім. Brokat – парча, з італ. broccato, від лат. brocchus – виступаючий, випуклий) шовкова тканина, заткана або вишита золотом чи сріблом.  Словник іншомовних слів Мельничука