брокат
БРОКА́Т, у, ч.
Дорога шовкова тканина, заткана або вишита золотом чи сріблом.
“Ця!” – сказала нараз рішучо і добула гладку вовняну суконку, ясно-голубу, обшиту золотим грубим шовковим брокатом (Б. Лепкий);
Було зворушливо дивитися, як виряджалося Катрусю в цю дорогу, нарядивши її у надмірно розкішну робу тяжкого срібно-білого брокату з черевичками під цей кольор [колір] (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)