1. Словник української мови у 20 томах

брокат

БРОКА́Т, у, ч.

Дорога шовкова тканина, заткана або вишита золотом чи сріблом.

“Ця!” – сказала нараз рішучо і добула гладку вовняну суконку, ясно-голубу, обшиту золотим грубим шовковим брокатом (Б. Лепкий);

Було зворушливо дивитися, як виряджалося Катрусю в цю дорогу, нарядивши її у надмірно розкішну робу тяжкого срібно-білого брокату з черевичками під цей кольор [колір] (У. Самчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брокат — брока́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. брокат — -у, ч. Гаптована або ткана золотом чи сріблом шовкова тканина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брокат — брока́т (нім. Brokat – парча, з італ. broccato, від лат. brocchus – виступаючий, випуклий) шовкова тканина, заткана або вишита золотом чи сріблом. Словник іншомовних слів Мельничука