1. Орфографічний словник української мови

брокат

брока́т

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брокат — -у, ч. Гаптована або ткана золотом чи сріблом шовкова тканина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. брокат — БРОКА́Т, у, ч. Дорога шовкова тканина, заткана або вишита золотом чи сріблом. “Ця!” – сказала нараз рішучо і добула гладку вовняну суконку, ясно-голубу, обшиту золотим грубим шовковим брокатом (Б. Словник української мови у 20 томах
  3. брокат — брока́т (нім. Brokat – парча, з італ. broccato, від лат. brocchus – виступаючий, випуклий) шовкова тканина, заткана або вишита золотом чи сріблом. Словник іншомовних слів Мельничука