брундук брунду́к -а, ч., діал. Мотузка, що утримує човен біля берега. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках брундук — Брундук, -ка м. Веревка отъ кормы судна на берегъ къ колу. Азовск. море. (Стрижевск.). Словник української мови Грінченка