бува

бува́

буває.

1》 3 ос. одн. теп. ч. до бувати.

2》 вставн. сл. Уживається для вираження нерегулярно повторюваної дії у знач. часом, іноді, трапляється.

|| Уживається для вираження ймовірності чогось неприємного.

|| Уживається для вираження припущення у знач., близькому до може.

|| у сполуч. зі сл. як. Коли, якщо, випадком.

Значення в інших словниках

1. бува — бува́ вставне слово незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. бува — див. іноді; мабуть  Словник синонімів Вусика
3. бува — БУВА́, БУВА́Є. 1. 3 ос. одн. теп. ч. до бува́ти. 2. вставн. сл. Уживається при вираженні нерегулярно повторюваної дії у знач. часом, іноді, трапляється.  Словник української мови в 11 томах