буйвіл

бу́йвіл

-вола, ч.

Велика свійська тварина – рід бика.

|| лайл. Про людину.

Значення в інших словниках

1. буйвіл — [буйв'іл] -вола, м. (на) -вол'і/-волов'і, мн. -волие, -вол'іў  Орфоепічний словник української мови
2. буйвіл — БУ́ЙВІЛ, вола, ч. 1. Велика свійська парнокопита жуйна тварина родини порожнисторогих з великим тулубом і короткою шиєю. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (О.  Словник української мови у 20 томах
3. буйвіл — Бу́йвіл, -вола; бу́йволи, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. буйвіл — БУ́ЙВІЛ, вола, ч. Велика свійська тварина — рід бика. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (Стор., І, 1957, 77); Чорні, важкі буйволи, ліниво ремигаючи, лежали в загородах у теплій багнюці (Гончар, І, 1954, 82); // лайл. Про людину.  Словник української мови в 11 томах