буйвіл
БУ́ЙВІЛ, вола, ч.
1. Велика свійська парнокопита жуйна тварина родини порожнисторогих з великим тулубом і короткою шиєю.
Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (О. Стороженко);
Чорні важкі буйволи, ліниво ремиґаючи, лежали в загородах у теплій багнюці (О. Гончар);
Протягом століть людина вперто намагалася одомашнити й буйволів (із журн.);
Буйвіл належить до невибагливих і корисних тварин (із журн.).
2. перен., лайл. Людина великого зросту і значної ваги.
– Хто просив пана втручатися? – з люттю обернувся Манцевич. – Я б і сам упорався з цим буйволом [Андрієм] (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)