буйвіл
БУ́ЙВІЛ, вола, ч.
1. Велика свійська парнокопита жуйна тварина родини порожнисторогих з великим тулубом і короткою шиєю.
Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (О. Стороженко);
Чорні важкі буйволи, ліниво ремиґаючи, лежали в загородах у теплій багнюці (О. Гончар);
Протягом століть людина вперто намагалася одомашнити й буйволів (із журн.);
Буйвіл належить до невибагливих і корисних тварин (із журн.).
2. перен., лайл. Людина великого зросту і значної ваги.
– Хто просив пана втручатися? – з люттю обернувся Манцевич. – Я б і сам упорався з цим буйволом [Андрієм] (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- буйвіл — [буйв'іл] -вола, м. (на) -вол'і/-волов'і, мн. -волие, -вол'іў Орфоепічний словник української мови
- буйвіл — -вола, ч. Велика свійська тварина – рід бика. || лайл. Про людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- буйвіл — Бу́йвіл, -вола; бу́йволи, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- буйвіл — БУ́ЙВІЛ, вола, ч. Велика свійська тварина — рід бика. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (Стор., І, 1957, 77); Чорні, важкі буйволи, ліниво ремигаючи, лежали в загородах у теплій багнюці (Гончар, І, 1954, 82); // лайл. Про людину. Словник української мови в 11 томах