1. Орфоепічний словник української мови

буйвіл

[буйв'іл]

-вола, м. (на) -вол'і/-волов'і, мн. -волие, -вол'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буйвіл — -вола, ч. Велика свійська тварина – рід бика. || лайл. Про людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. буйвіл — БУ́ЙВІЛ, вола, ч. 1. Велика свійська парнокопита жуйна тварина родини порожнисторогих з великим тулубом і короткою шиєю. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (О. Словник української мови у 20 томах
  3. буйвіл — Бу́йвіл, -вола; бу́йволи, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. буйвіл — БУ́ЙВІЛ, вола, ч. Велика свійська тварина — рід бика. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (Стор., І, 1957, 77); Чорні, важкі буйволи, ліниво ремигаючи, лежали в загородах у теплій багнюці (Гончар, І, 1954, 82); // лайл. Про людину. Словник української мови в 11 томах