1. Словник української мови в 11 томах

буйвіл

БУ́ЙВІЛ, вола, ч. Велика свійська тварина — рід бика.

Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (Стор., І, 1957, 77);

Чорні, важкі буйволи, ліниво ремигаючи, лежали в загородах у теплій багнюці (Гончар, І, 1954, 82);

// лайл. Про людину.

— Хто просив пана втручатися? — з люттю обернувся Манцевич. — Я б і сам упорався з цим буйволом [Андрієм] (Тулуб, Людолови, І, 1957, 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буйвіл — [буйв'іл] -вола, м. (на) -вол'і/-волов'і, мн. -волие, -вол'іў Орфоепічний словник української мови
  2. буйвіл — -вола, ч. Велика свійська тварина – рід бика. || лайл. Про людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буйвіл — БУ́ЙВІЛ, вола, ч. 1. Велика свійська парнокопита жуйна тварина родини порожнисторогих з великим тулубом і короткою шиєю. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (О. Словник української мови у 20 томах
  4. буйвіл — Бу́йвіл, -вола; бу́йволи, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)