буйвіл
Бу́йвіл, -вола; бу́йволи, -лів
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- буйвіл — [буйв'іл] -вола, м. (на) -вол'і/-волов'і, мн. -волие, -вол'іў Орфоепічний словник української мови
- буйвіл — -вола, ч. Велика свійська тварина – рід бика. || лайл. Про людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- буйвіл — БУ́ЙВІЛ, вола, ч. 1. Велика свійська парнокопита жуйна тварина родини порожнисторогих з великим тулубом і короткою шиєю. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (О. Словник української мови у 20 томах
- буйвіл — БУ́ЙВІЛ, вола, ч. Велика свійська тварина — рід бика. Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (Стор., І, 1957, 77); Чорні, важкі буйволи, ліниво ремигаючи, лежали в загородах у теплій багнюці (Гончар, І, 1954, 82); // лайл. Про людину. Словник української мови в 11 томах