буйвіл
БУ́ЙВІЛ, вола, ч. Велика свійська тварина — рід бика.
Скриплять татарські гарби, запряжені буйволами і верблюдами (Стор., І, 1957, 77);
Чорні, важкі буйволи, ліниво ремигаючи, лежали в загородах у теплій багнюці (Гончар, І, 1954, 82);
// лайл. Про людину.
— Хто просив пана втручатися? — з люттю обернувся Манцевич. — Я б і сам упорався з цим буйволом [Андрієм] (Тулуб, Людолови, І, 1957, 110).
Словник української мови (СУМ-11)