Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
бундючитися —
бундю́читися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
бундючитися —
Чванитися, величатися, заноситися, пишатися, зарозуміватися, жм. приндитися, кокошитися, пиндючитися, гороїжитися, ок. ставитися, г. фудулитися, обр. гнути кирпу, підіймати носа, високо нестися <�літати>, закопилювати губу, вдаватися в пиху; док. загордіти.
Словник синонімів Караванського
бундючитися —
[бун'д'учиетиес'а] -чус'а, -чиес':а, -чиец':а, -чац':а; нак. -д'уц':а, -д'учтеис'а
Орфоепічний словник української мови
бундючитися —
БУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Поводитися бундючно, чванливо. [Микола:] Він живе тілько тут, бач, возний – так і бундючиться, що помазався паном (І. Котляревський); – Ти гляди мені, жени коні під самісінький ґанок: треба бундючиться!...
Словник української мови у 20 томах
бундючитися —
див. чванитися
Словник синонімів Вусика
бундючитися —
БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал.
Словник синонімів української мови
бундючитися —
Бундю́читися, -чуся, -чишся; не бундю́чся, -дю́чтесь
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
бундючитися —
БУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Поводитися бундючно, чванливо. [Микола:] Він живе тілько тут, бач, возний — так і бундючиться, що помазався паном (Котл., II, 1953, 28); — Ти гляди мені, жени коні під самісінький ганок: треба бундючиться!...
Словник української мови в 11 томах
бундючитися —
Бундючитися, -чуся, -чишся гл. Важничать, хорохориться, пѣтушиться, чваниться. Твоя Маруся усе щось бундючиться. О. 1861. XI. Кух. 28.
Словник української мови Грінченка