бундючитися

Чванитися, величатися, заноситися, пишатися, зарозуміватися, жм. приндитися, кокошитися, пиндючитися, гороїжитися, ок. ставитися, г. фудулитися, обр. гнути кирпу, підіймати носа, високо нестися <�літати>, закопилювати губу, вдаватися в пиху; док. загордіти.

Значення в інших словниках

1. бундючитися — бундю́читися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. бундючитися — [бун'д'учиетиес'а] -чус'а, -чиес':а, -чиец':а, -чац':а; нак. -д'уц':а, -д'учтеис'а  Орфоепічний словник української мови
3. бундючитися — -чуся, -чишся, недок. Поводитися пихато, чванливо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бундючитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Поводитися бундючно, чванливо. [Микола:] Він живе тілько тут, бач, возний – так і бундючиться, що помазався паном (І. Котляревський); – Ти гляди мені, жени коні під самісінький ґанок: треба бундючиться!...  Словник української мови у 20 томах
5. бундючитися — див. чванитися  Словник синонімів Вусика
6. бундючитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
7. бундючитися — Бундю́читися, -чуся, -чишся; не бундю́чся, -дю́чтесь  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. бундючитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Поводитися бундючно, чванливо. [Микола:] Він живе тілько тут, бач, возний — так і бундючиться, що помазався паном (Котл., II, 1953, 28); — Ти гляди мені, жени коні під самісінький ганок: треба бундючиться!...  Словник української мови в 11 томах
9. бундючитися — Бундючитися, -чуся, -чишся гл. Важничать, хорохориться, пѣтушиться, чваниться. Твоя Маруся усе щось бундючиться. О. 1861. XI. Кух. 28.  Словник української мови Грінченка