Словник української мови у 20 томах

бундючитися

БУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок.

Поводитися бундючно, чванливо.

[Микола:] Він живе тілько тут, бач, возний – так і бундючиться, що помазався паном (І. Котляревський);

– Ти гляди мені, жени коні під самісінький ґанок: треба бундючиться! – навчав отець Харитін погонича (І. Нечуй-Левицький);

Кричав [Гаркун], лаявся, бундючився, викривлявся і весь час коверзував Петренками, як сам хотів (В. Винниченко);

Він [пан Купа], запорожець колишній, бундючиться, величається .. супроти простих людей (О. Ільченко);

* Образно. За хвилину на Хаблаковім столі .. бундючилось чорнильне приладдя з білого мармуру... (В. Дрозд).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. бундючитися — бундю́читися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. бундючитися — Чванитися, величатися, заноситися, пишатися, зарозуміватися, жм. приндитися, кокошитися, пиндючитися, гороїжитися, ок. ставитися, г. фудулитися, обр. гнути кирпу, підіймати носа, високо нестися <�літати>, закопилювати губу, вдаватися в пиху; док. загордіти.  Словник синонімів Караванського
  3. бундючитися — [бун'д'учиетиес'а] -чус'а, -чиес':а, -чиец':а, -чац':а; нак. -д'уц':а, -д'учтеис'а  Орфоепічний словник української мови
  4. бундючитися — -чуся, -чишся, недок. Поводитися пихато, чванливо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бундючитися — див. чванитися  Словник синонімів Вусика
  6. бундючитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал.  Словник синонімів української мови
  7. бундючитися — Бундю́читися, -чуся, -чишся; не бундю́чся, -дю́чтесь  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. бундючитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Поводитися бундючно, чванливо. [Микола:] Він живе тілько тут, бач, возний — так і бундючиться, що помазався паном (Котл., II, 1953, 28); — Ти гляди мені, жени коні під самісінький ганок: треба бундючиться!...  Словник української мови в 11 томах
  9. бундючитися — Бундючитися, -чуся, -чишся гл. Важничать, хорохориться, пѣтушиться, чваниться. Твоя Маруся усе щось бундючиться. О. 1861. XI. Кух. 28.  Словник української мови Грінченка