Великий тлумачний словник сучасної мови

бунтарство

бунта́рство

-а, с.

Виявлення непокори, виступ проти пригнічення.

|| Непокірливість, схильність до бунту, протесту.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. бунтарство — бунта́рство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. бунтарство — БУНТА́РСТВО, а, с. Виявлення непокори, виступ проти пригнічення. Пан староста зволять мене випитати тілько про ті незаконності і бунтарства, про які там стоїть у реляції (І. Франко); // Непокірливість, схильність до бунту, протесту.  Словник української мови у 20 томах
  3. бунтарство — НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст.  Словник синонімів української мови
  4. бунтарство — Бунта́рство, -ва, -ву, -вом  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. бунтарство — БУНТА́РСТВО, а, с. Виявлення непокори, виступ проти пригнічення. Пан староста звалять мене випитати тїлько про ті незаконності і бунтарства, про які там стоїть у реляції (Фр., III, 1950, 235); // Непокірливість, схильність до бунту, протесту.  Словник української мови в 11 томах