бунтарство —
бунта́рство іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
бунтарство —
-а, с. Виявлення непокори, виступ проти пригнічення. || Непокірливість, схильність до бунту, протесту.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бунтарство —
БУНТА́РСТВО, а, с. Виявлення непокори, виступ проти пригнічення. Пан староста зволять мене випитати тілько про ті незаконності і бунтарства, про які там стоїть у реляції (І. Франко); // Непокірливість, схильність до бунту, протесту.
Словник української мови у 20 томах
бунтарство —
НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст.
Словник синонімів української мови
бунтарство —
БУНТА́РСТВО, а, с. Виявлення непокори, виступ проти пригнічення. Пан староста звалять мене випитати тїлько про ті незаконності і бунтарства, про які там стоїть у реляції (Фр., III, 1950, 235); // Непокірливість, схильність до бунту, протесту.
Словник української мови в 11 томах