бунтарство

БУНТА́РСТВО, а, с. Виявлення непокори, виступ проти пригнічення.

Пан староста звалять мене випитати тїлько про ті незаконності і бунтарства, про які там стоїть у реляції (Фр., III, 1950, 235);

// Непокірливість, схильність до бунту, протесту.

Може тоді й запало вперше в його [Т. Шевченка] душу зернятко бунтарства, непокірливості лихій долі (Ів., Тарасові шляхи, 1954, 18).

Значення в інших словниках

1. бунтарство — бунта́рство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. бунтарство — -а, с. Виявлення непокори, виступ проти пригнічення. || Непокірливість, схильність до бунту, протесту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бунтарство — БУНТА́РСТВО, а, с. Виявлення непокори, виступ проти пригнічення. Пан староста зволять мене випитати тілько про ті незаконності і бунтарства, про які там стоїть у реляції (І. Франко); // Непокірливість, схильність до бунту, протесту.  Словник української мови у 20 томах
4. бунтарство — НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст.  Словник синонімів української мови
5. бунтарство — Бунта́рство, -ва, -ву, -вом  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)