бунтарський
БУНТА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до бунта́р.
Навіть дивно, як у цьому [дідовому] кряжистому тілі вміщуються два протилежні світи: то лагідний і тихий, як рівна надвечірня година, то гострий, мов бунтарський ніж (Стельмах, І, 1962, 233);
// Власт. бунтареві; пройнятий бунтарством.
[Куче:] Базікай, базікай!.. Твою бунтарську пащеку давно чутно аж до пана начальника (Л. Укр., IV, 1954, 231);
Загримів бунтарський голос Володимира Маяковського, в боротьбі і в огні народилася радянська російська література (Рильський, III, 1956, 12).
Словник української мови (СУМ-11)