бунтівницький

бунтівни́цький

-а, -е.

Прикм. до бунтівник.

|| Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством.

Значення в інших словниках

1. бунтівницький — бунтівни́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бунтівницький — БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бунтівни́к. Я .. без боязні вкладав у шершаві, вузлуваті, небезпечні бунтівницькі руки шматочки святого хліба (Ю. Мушкетик); // Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством. Він [новий кандидат] представлявся виборцям.  Словник української мови у 20 томах
3. бунтівницький — БУНТІВНИ́Й (який має причетність до соціальних заворушень, перейнятий бунтарством; схильний до бунту), ЗАКОЛО́ТНИЙ рідше; БУНТІВЛИ́ВИЙ (схильний до бунту); БУНТА́РСЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЧИЙ, КРАМО́ЛЬНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
4. бунтівницький — БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бунтівни́к; // Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством. Він [новий кандидат] представлявся виборцям. Промовляв.. Правдиві бунтівницькі речі про нужду, та біду, та насильства (Фр.  Словник української мови в 11 томах