бунтівницький
БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до бунтівни́к.
Я .. без боязні вкладав у шершаві, вузлуваті, небезпечні бунтівницькі руки шматочки святого хліба (Ю. Мушкетик);
// Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством.
Він [новий кандидат] представлявся виборцям. Промовляв .. Правдиві бунтівницькі речі про нужду, та біду, та насильства (І. Франко);
Та вдарив бунтівницький клич У хмари кам'яні... (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)