бісеня

бісеня́

-яти, с.

1》 Зменш. до біс I 1).

2》 розм. Про кого-небудь жвавого, меткого, хитрого, лукавого.

Значення в інших словниках

1. бісеня — бісеня́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бісеня — БІСЕНЯ́, я́ти, с. 1. Зменш. до біс¹ 1. Та й мордувалося ж скажене бісеня! І скаче, і тупоче, і по землі качається (Марко Вовчок). 2. розм. Про кого-небудь жвавого, меткого, хитрого, лукавого. Кирило Сидоренко глянув на неї, усміхнувся – ну й бісеня, а очі ж які, золотаво-карі (В. Собко).  Словник української мови у 20 томах
3. бісеня — див. хитрий; чорт  Словник синонімів Вусика
4. бісеня — біс всели́вся (посели́вся) в кого. Хто-небудь перебуває в збудженому стані, робить незрозумілі вчинки. Та коли переступили поріг готелика, .. знов поселився в Тетяну Василівну біс незгоди (П. Загребельний). бісеня́та всели́лися.  Фразеологічний словник української мови
5. бісеня — ЧОРТЕНЯ́ (маленький чорт; жвава, пустотлива дитина тощо), ЧОРТЯ́, БІСЕНЯ́. Далі як пішли понад Лиманом, то й перелічити не можна, що тих чортенят повискакувало з болота (О. Стороженко); Таке ж удане, вродливе чортеня, що й очей не 'дведеш!...  Словник синонімів української мови
6. бісеня — Бісеня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. бісеня — БІСЕНЯ́, я́ти, с. 1. Зменш. до біс¹ 1. Та й мордувалося ж скажене бісеня! І скаче, і тупоче, і по землі качається (Вовчок, VI, 1956, 271). 2. розм. Про кого-небудь жвавого, меткого, хитрого, лукавого.  Словник української мови в 11 томах
8. бісеня — Бісеня, -няти с. 1) Бѣсенокъ. Дід росказував, що бісенята, поки ще молоді, то зелені, як осітняг. Стор. І. 111. 2) Бранное: чертенокъ, бѣсенокъ.  Словник української мови Грінченка