бісеня
БІСЕНЯ́, я́ти, с.
1. Зменш. до біс¹ 1.
Та й мордувалося ж скажене бісеня! І скаче, і тупоче, і по землі качається (Марко Вовчок).
2. розм. Про кого-небудь жвавого, меткого, хитрого, лукавого.
Кирило Сидоренко глянув на неї, усміхнувся – ну й бісеня, а очі ж які, золотаво-карі (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)