ввірчений

вві́рчений

I (увірчений), -а, с.

Дієприкм. пас. мин. ч. до ввертіти.

II увірчений, -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до ввірчувати.

Значення в інших словниках

1. ввірчений — вві́рчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. ввірчений — ВВІ́РЧЕНИЙ (УВІ́РЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до вверті́ти. На шиї в неї [собаки] був ремінець з довгим ланцюгом, прикутим до ввірченого в стіну залізного кільця (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
3. ввірчений — ВВІ́РЧЕНИЙ (УВІ́РЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вверті́ти. На шиї в неї був ремінець з довгим ланцюгом, прикутим до ввірченого в стіну залізного кільця (Донч., III, 1956, 70).  Словник української мови в 11 томах