ввірчений
ВВІ́РЧЕНИЙ (УВІ́РЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вверті́ти.
На шиї в неї був ремінець з довгим ланцюгом, прикутим до ввірченого в стіну залізного кільця (Донч., III, 1956, 70).
Словник української мови (СУМ-11)ВВІ́РЧЕНИЙ (УВІ́РЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вверті́ти.
На шиї в неї був ремінець з довгим ланцюгом, прикутим до ввірченого в стіну залізного кільця (Донч., III, 1956, 70).
Словник української мови (СУМ-11)