вибавлення

ви́бавлення

-я, с.

Дія за знач. вибавити.

Значення в інших словниках

1. вибавлення — ви́бавлення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вибавлення — ВИ́БАВЛЕННЯ, я, с., рідко. Дія і стан за знач. ви́бавити. Руки у всіх простягнуті до хреста – символу вибавлення (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах
3. вибавлення — Вибавлення, -ня с. = вибава. Левч. 55.  Словник української мови Грінченка