вигнивання

вигнива́ння

-я, с.

Стан за знач. вигнивати. Вигнивання пнів, зубів і т. ін.

Значення в інших словниках

1. вигнивання — вигнива́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вигнивання — ВИГНИВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. вигнива́ти. Перезволоження ґрунту призводить до масового вигнивання посівів (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. вигнивання — ВИГНИВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. вигнива́ти. Вигнивання пнів.  Словник української мови в 11 томах