видко — Великий тлумачний словник сучасної мови

Значення в інших словниках

видко — ви́дко присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
видко — Ви́дко. 1. предик. присл. Видно. По лицю видко було, що він, наговоривши ся доволі, збирав плоди своїх слів (Галіп, 103); В минувшу п ятницю на сам празник Богоявленія видко було в Чернівцях перед вечером на східній части неба величаву дугу... Українська літературна мова на Буковині
видко — ВИ́ДКО, розм. 1. пред. Те саме, що ви́дно 1, 2. Галя вже знала, що козакова хата стоїть недалечко від церкви, з віконечок видко Дніпро (Марко Вовчок); Видко село, горять шибки від сонця (Ю. Яновський); Надворі видко, як удень: місяць стоїть серед неба (І. Словник української мови у 20 томах
видко — ви́дко видно (ст) ◊ таки́й, шо Аме́рику ви́дно → Америка Лексикон львівський: поважно і на жарт
видко — див. мабуть Словник синонімів Вусика
видко — сві́ту (сві́та) (бі́лого (Бо́жого)) не ви́дно. 1. Стає або стало темно (від сильної зливи, хуртовини, туману, пилу і т. ін.). — Снігів тих понамітає, що тільки комини з-під них стирчать, морози такі лютують, що птиця на льоту замерзає... Фразеологічний словник української мови
видко — ВИ́ДНО присудк. сл. (про наявність світла де-небудь), СВІ́ТЛО, Я́СНО, ВИ́ДКО розм. В кімнатці ще було видно (І. Нечуй-Левицький); Хотіла було (Маруся) піти додому, поки ще світло, поки ще нема ночі (Г. Словник синонімів української мови
видко — Ви́дко і ви́дно, присл. ви́дно і ви́дко, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
видко — ВИ́ДКО, розм. 1. присудк. сл. Те саме, що ви́дно 1, 2. Галя вже знала, що козакова хата стоїть недалечко від церкви, з віконечок видко Дніпро (Вовчок, I, 1955, 320); Видко село, горять шибки від сонця (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
видко — Ви́дко нар. 1) Видно. Ой погляну в кватирочку — старенького видко. Мет. Ніч була темна, нічого не видко. Стор. I. 34. 2) Ясно, свѣтло. Ти, місяцю, світи видко. Мет. 74. Словник української мови Грінченка