викатник

вика́тник

-а, ч., гірн.

Робітник, який займається відкочуванням (у 2 знач.).

Значення в інших словниках

1. викатник — вика́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. викатник — ВИКА́ТНИК, а, ч., гірн. Те саме, що відка́тник. Викатник штовхав вагонетку до чорної стрічки транспортера (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. викатник — ВИКА́ТНИК, а, ч., гірн. Робітник, який займається відкочуванням (у 2 знач.).  Словник української мови в 11 томах