вимовний

вимо́вний

-а, -е.

1》 Який виражає, виявляє внутрішні особливості, переживання (про очі, обличчя і т. ін.).

|| Який яскраво, виразно передає що-небудь.

2》 діал. Красномовний.

3》 діал. Докірливий.

4》 лінгв. Стос. до вимови. Вимовні норми.

Значення в інших словниках

1. вимовний — вимо́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вимовний — Красномовний, проречистий, промовистий, значущий, багатозначний, виразний, виразистий.  Словник синонімів Караванського
3. вимовний — 1. багатомовний, виразний, див. виразисте 2. це що легко вимовити  Словник чужослів Павло Штепа
4. вимовний — ВИМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який виражає, виявляє внутрішні особливості, переживання (про очі, обличчя і т. ін.). Очі вимовні, як у гірської сарни (М. Коцюбинський); // Який яскраво, виразно передає що-небудь.  Словник української мови у 20 томах
5. вимовний — див. виразний  Словник синонімів Вусика
6. вимовний — ВИРА́ЗНИЙ (про обличчя, очі тощо — який виражає внутрішні якості, почуття, переживання), ВИМО́ВНИЙ, ПРОМО́ВИСТИЙ, ПРОНИ́КЛИВИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, ЕКСПРЕСИ́ВНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
7. вимовний — Ви́мовний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. вимовний — ВИМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який виражає, виявляє внутрішні особливості, переживання (про очі, обличчя і т. ін.). Очі вимовні, як у гірської сарни (Коцюб., І, 1955, 395); // Який яскраво, виразно передає що-небудь.  Словник української мови в 11 томах
9. вимовний — Вимовний, -а, -е 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово. О. 1862. ІІІ. 52. 2) Условленный, условный. 3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами.  Словник української мови Грінченка