Великий тлумачний словник сучасної мови

вимовчати

ви́мовчати

-чу, -чиш, док.

1》 Не висловитися за певної нагоди, не відповісти; змовчати.

2》 Промовчати певний час.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. вимовчати — ви́мовчати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. вимовчати — ВИ́МОВЧАТИ, чу, чиш, док. 1. Не висловитися з певної нагоди, не відповісти; промовчати. Що язики! Не вимовчать ніколи (Л. Глібов); Мухтаров вимовчав, нічим не виказав більше свого ставлення до цього факту (Іван Ле). 2. Промовчати певний час.  Словник української мови у 20 томах
  3. вимовчати — ВИ́МОВЧАТИ, чу, чиш, док. 1. Не висловитися при певній нагоді, не відповісти; змовчати. Що язики! Не вимовчать ніколи (Гл., Вибр., 1957, 196); Мухтаров вимовчав, нічим не виказав більше свого ставлення до цього факту (Ле, Міжгір’я, 1953, 378).  Словник української мови в 11 томах
  4. вимовчати — Ви́мовчати, -чу, -чиш гл. 1) Смолчать, умолчать. Жінка не вимовчала та й каже.... Рудч. Са. I. 208. 2) Промолчать извѣстное время. Увесь вечір вимовчав, — ні пари з уст.  Словник української мови Грінченка