виплекати

ви́плекати

-аю, -аєш, док., перех.

1》 З любов'ю виростити кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, домогтися найкращого стану, вигляду; випестити.

2》 перен. Виносити в собі (думку, почуття і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. виплекати — ви́плекати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виплекати — док., викохати, виростити, випестити, виглядіти, (дитя) вигойдати.  Словник синонімів Караванського
3. виплекати — ВИ́ПЛЕКАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що. З любов'ю виростити кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, домогтися найкращого стану, вигляду; випестити. Виняньчила, виплекала, мила й вичісувала [Маланка Гафійку], а тепер оддай людям! (М.  Словник української мови у 20 томах
4. виплекати — див. ростити  Словник синонімів Вусика
5. виплекати — ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ...  Словник синонімів української мови
6. виплекати — Ви́плекати, -каю, -каєш, -кає  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. виплекати — ВИ́ПЛЕКАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. З любов’ю виростити кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, домогтися найкращого стану, вигляду; випестити. Виняньчила, виплекала, мила й вичісувала [Маланка Гафійку], а тепер оддай людям! (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
8. виплекати — Ви́плекати, -каю, -єш гл. Выкормить (искусственно), воспитать. Викохай і виплекай таку другу дочку. н. п.  Словник української мови Грінченка