випускник

випускни́к

-а, ч.

Той, хто вчиться в останньому класі (на останньому курсі) або закінчив навчальний заклад, одержавши відповідне свідоцтво чи диплом.

Значення в інших словниках

1. випускник — (той, що закінчив якусь освіту) (про учня) абітурієнт.  Словник синонімів Полюги
2. випускник — випускни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. випускник — [виепускник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/-ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
4. випускник — ВИПУСКНИ́К, а́, ч. Той, хто вчиться в останньому класі (на останньому курсі) або закінчив навчальний заклад, одержавши відповідне свідоцтво, посвідчення чи диплом. Випуск того року вважався небувалим в історії гімназії братством здібних, ..  Словник української мови у 20 томах
5. випускник — ВИПУСКНИ́К (той, хто закінчує або закінчив середню школу чи інший навчальний заклад); АБІТУРІЄ́НТ (учень, що закінчує середній навчальний заклад). Однаково добре ставився (капітан) і до досвідчених льотчиків,.. і до молодих випускників авіаучилища (Л.  Словник синонімів української мови
6. випускник — ВИПУСКНИ́К, а́, ч. Той, хто вчиться в останньому класі (на останньому курсі) або закінчив навчальний заклад, одержавши відповідне свідоцтво чи диплом. Випускники десятих класів Збирають менших школярів, — І кожен дерево своє На догляд іншим віддає (Нагн.  Словник української мови в 11 томах