вихованець

вихова́нець

вихованця, ч.

1》 Дитина або молода людина, яка виховується чи виховувалася ким-небудь або де-небудь.

|| Дитина, взята ким-небудь на виховання (у 1 знач.).

|| Людина, яка сприйняла думки, погляди, ідеї певної організації, товариства і т. ін.

2》 Людина, яка вчиться або яка одержала освіту в якому-небудь навчальному закладі.

3》 Тварина, за якою доглядають.

Значення в інших словниках

1. вихованець — ВИ́ХОВА́НЕЦЬ, ви́хова́нця, ч. 1. Дитина або молода людина, яка виховується чи виховувалася ким-небудь або де-небудь. [Хілон:] Або поїду в Рим.  Словник української мови у 20 томах
2. Вихованець — Вихова́нець прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
3. вихованець — ВИХОВА́НЕЦЬ (дитина або молода людина, що виховується чи виховувалася ким-небудь або де-небудь; дитина, взята ким-небудь на виховання, утримання), ВИГОДО́ВАНЕЦЬ, ГОДО́ВАНЕЦЬ заст.  Словник синонімів української мови
4. вихованець — Вихова́нець, -ва́нця; -ва́нці, -нців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вихованець — ВИ́ХОВА́НЕЦЬ, ви́хова́нця, ч. 1. Дитина або молода людина, яка виховується чи виховувалася ким-небудь або де-небудь. [Xілон:] Або поїду в Рим. Там дуже добре ведеться вихованцям Мецената (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. вихованець — Вихованець, -нця м. Воспитанникъ. К. XII. 98.  Словник української мови Грінченка