вихований

ви́хований

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до виховати I.

2》 прикм. Який внаслідок виховання набув навичок пристойного поводження; чемний, ввічливий.

Значення в інших словниках

1. вихований — ви́хований 1 дієприкметник від: ви́ховати ви́хований 2 прикметник чемний, ввічливий  Орфографічний словник української мови
2. вихований — Чемний, ВВІЧЛИВИЙ, фам. отесаний;  Словник синонімів Караванського
3. вихований — ВИ́ХОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́ховати¹. Всі вважали дочок станового за розумних, добре вихованих (І. Нечуй-Левицький); – Се мене тривожить. Адже ж знаєте, як вона в мене вихована. Ніколи не брехала (І.  Словник української мови у 20 томах
4. вихований — I благородний, благополучний (напр. син), благопристойний, благоприхильний, благорозсудливий, ввічливий, виважений, видержливий, високоінтелігентний, висококультурний, вишколений, галантний, ґречний, делікатний, джентльмен, дисциплінований...  Словник синонімів Вусика
5. вихований — ВВІ́ЧЛИВИЙ (УВІ́ЧЛИВИЙ) (який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб'язність), ЧЕ́МНИЙ, ВИ́ХОВАНИЙ, ГРЕ́ЧНИЙ, КОРЕ́КТНИЙ, ДЕЛІКА́ТНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ПРИВІ́ТНИЙ, ПРИВІ́ТЛИВИЙ, ШАНОБЛИ́ВИЙ, ЛЮБ'Я́ЗНИ́Й, ОБА́ЧНИЙ рідше, ОБХІ́ДЛИВИЙ рідше...  Словник синонімів української мови
6. вихований — Ви́хований, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вихований — ВИ́ХОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́ховати¹. Всі вважали дочок станового за розумних, добре вихованих (Н.-Лев., І, 1956, 185); — Се мене тривожить. Адже ж знаєте, як вона в мене вихована. Ніколи не брехала (Фр.  Словник української мови в 11 томах