воняти —
ВОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм., рідко. Те саме, що смерді́ти. Увійшли до сіней, у яких було зовсім темно і страшно воняло торішньою гнилою капустою (І. Франко); Миколка сiв до борщу до того... А борщ же той... аж воня [воняє], аж нудить кислятинням (А.
Словник української мови у 20 томах
воняти —
Яю, -яєш, недок. 1. Брехати, зводити наклеп. 2. Говорити відверті дурниці. Припини воняти.
Словник сучасного українського сленгу
воняти —
ВОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм., рідко. Те саме, що смерді́ти. Увійшли до сіней, у яких було зовсім темно і страшно воняло торішньою гнилою капустою (Фр., II, 1950, 56); — Та що воно воняє у вас там смалятиною? Дихання просто забиває (Головко, II, 1957, 43).
Словник української мови в 11 томах
воняти —
Воняти, -няю, -єш гл. = смердіти. Не їж цибулі й вонять не буде. Ном. № 6745.
Словник української мови Грінченка