воняти
ВОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм., рідко. Те саме, що смерді́ти.
Увійшли до сіней, у яких було зовсім темно і страшно воняло торішньою гнилою капустою (Фр., II, 1950, 56);
— Та що воно воняє у вас там смалятиною? Дихання просто забиває (Головко, II, 1957, 43).
Словник української мови (СУМ-11)