вотчинник

во́тчинник

-а, ч., іст.

Власник вотчини.

Значення в інших словниках

1. вотчинник — во́тчинник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вотчинник — ВО́ТЧИННИК, а, ч., іст. Власник вотчини (у 1 знач.). – Бортного злодія не судять по праву, самі вотчинники призначають кару (Ю. Мушкетик); На чолі господарства стояв господар-вотчинник (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. вотчинник — ВО́ТЧИННИК, а, ч., іст. Власник вотчини. На чолі господарства стояв господар-вотчинник (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 447).  Словник української мови в 11 томах