воєвода

воєво́да

-и, ч.

1》 У давній Русі та інших слов'янських державах – вождь, полководець, а також правитель міста, округу в 16-18 ст.

2》 У Польщі – голова воєводства.

Значення в інших словниках

1. воєвода — воєво́да іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. воєвода — іст., полководець, воєначальник, командувач, провідник, сил. стратег.  Словник синонімів Караванського
3. воєвода — ВОЄВО́ДА, и, ч. 1. іст. У давній Русі та інших слов'янських державах – начальник війська, загону; полководець. Мечі кувалися для простих воїв [воїнів] за день, а для воєвод – і по сім днів (П.  Словник української мови у 20 томах
4. воєвода — Керівник найбільшої адміністративної одиниці в Речі Посполитій; в Російській державі воєначальник, представник царського уряду, зокрема на Україні в XVII XVIII ст.  Словник застарілих та маловживаних слів
5. воєвода — 1. воєначальник на слов'янських землях; на Русі відомі з X ст. спершу як керівники варязьких дружин, згодом як командувачі княжими військами; у зх. руських князівствах іноді були управителями певних територій; 2. у давній Польщі до XIV ст.  Універсальний словник-енциклопедія
6. воєвода — Воєво́да, -ди, -ді, -до! -во́ди, -во́д і -во́дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. воєвода — ВОЄВО́ДА, и, ч. 1. У давній Русі та інших слов’янських державах — вождь, полководець, а також правитель міста, округу в XVI-XVIII ст. А в Римі свято. Велике свято! Тиск народу, Зо всього царства воєводи (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
8. воєвода — Воєвода, -ди м. Воевода. Да оддав мене мій батенько да за воєводу, у чужую сторононьку, далеко од роду. н. п.  Словник української мови Грінченка