воєвода

ВОЄВО́ДА, и, ч.

1. іст. У давній Русі та інших слов'янських державах – начальник війська, загону; полководець.

Мечі кувалися для простих воїв [воїнів] за день, а для воєвод – і по сім днів (П. Загребельний);

Русини шикувалися на лівому березі закутої в кригу річечки, сотня до сотні, полк до полку, й на чолі кожної лави стояв .. воєвода (І. Білик);

Із середовища бояр князь призначав воєвод, які були воєначальниками князівської дружини, а також його посадниками (правителями) в містах і землях (з навч. літ.);

* У порівн. Вона ходила по хатах і командувала слугами, мов той воєвода військом (І. Нечуй-Левицький);

// Правитель міста, провінції – в Росії XVI–XVIII ст.

Астраханський воєвода був убитий під час повстання Степана Разіна (з навч. літ.);

// Найвище військове звання в Сербії та Югославії у першій половині XX ст.

Сербські війська під проводом воєводи Жигича здійснили успішний контрнаступ проти австро-угорської армії наприкінці 1914 р. (з наук.-попул. літ.).

2. заст. Воєначальник.

А в Римі свято. Велике свято! Тиск народу, Зо всього царства воєводи (Т. Шевченко);

Розуміючи, що довго протриматися не пощастить, великий князь послав до татарських воєвод (В. Малик).

3. У давній і сучасній Польщі – голова воєводства.

Пани воєводи, пани міністри були, та загули (С. Чорнобривець);

У Львові студент Степан Федак вистрелив із револьвера в Пілсудського, коли маршалок в супроводі львівського воєводи сідав до автомобіля (Р. Іваничук);

Голова Ради міністрів Польщі може вимагати подання інформації, документів і періодичних звітів або від міністра як керівника центрального управління, або від воєводи та від працівників органів урядової адміністрації (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. воєвода — воєво́да іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. воєвода — іст., полководець, воєначальник, командувач, провідник, сил. стратег.  Словник синонімів Караванського
3. воєвода — -и, ч. 1》 У давній Русі та інших слов'янських державах – вождь, полководець, а також правитель міста, округу в 16-18 ст. 2》 У Польщі – голова воєводства.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. воєвода — Керівник найбільшої адміністративної одиниці в Речі Посполитій; в Російській державі воєначальник, представник царського уряду, зокрема на Україні в XVII XVIII ст.  Словник застарілих та маловживаних слів
5. воєвода — 1. воєначальник на слов'янських землях; на Русі відомі з X ст. спершу як керівники варязьких дружин, згодом як командувачі княжими військами; у зх. руських князівствах іноді були управителями певних територій; 2. у давній Польщі до XIV ст.  Універсальний словник-енциклопедія
6. воєвода — Воєво́да, -ди, -ді, -до! -во́ди, -во́д і -во́дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. воєвода — ВОЄВО́ДА, и, ч. 1. У давній Русі та інших слов’янських державах — вождь, полководець, а також правитель міста, округу в XVI-XVIII ст. А в Римі свято. Велике свято! Тиск народу, Зо всього царства воєводи (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
8. воєвода — Воєвода, -ди м. Воевода. Да оддав мене мій батенько да за воєводу, у чужую сторононьку, далеко од роду. н. п.  Словник української мови Грінченка