Великий тлумачний словник сучасної мови

вусач

вуса́ч

I -а, ч., рідко.

Те саме, що вусань.

II -а, ч.

Жук із виду вусачевих.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. вусач — вуса́ч 1 іменник чоловічого роду, істота про людину рідко вуса́ч 2 іменник чоловічого роду, істота жук  Орфографічний словник української мови
  2. вусач — Вусань, продайвус, продавус, продивус, прудивус, прутивус  Словник чужослів Павло Штепа
  3. вусач — ВУСА́Ч¹ (УСА́Ч), а́, ч., рідко. Те саме, що вуса́нь. – От добрячий цей Карпо! Посліднім ділиться... Ходімо, ходімо, – відказав перший усач (П. Мирний); Натовп стрепенувся, вусач читати перестав (Б.  Словник української мови у 20 томах
  4. вусач — ВУСА́НЬ (чоловік з вусами); ПРУДИ́ВУС (ПРУДИ́УС) розм. (з довгими пишними вусами); КРУТИ́ВУС розм. (з хвацько закрученими вусами); ВУСА́Ч рідше. Поруч з Славиком сидить її, Мар'янин батько — круглоголовий кремезний вусань (О.  Словник синонімів української мови
  5. вусач — ВУСА́Ч¹, а́, ч., рідко. Те саме, що вуса́нь. А коли кухоль по черзі обійшов усіх, залишив свою мовчазність і сивий, суворий вусач (Баш, На землі.., 1957, 9); Молодь танцювала..  Словник української мови в 11 томах