відвальний

I відвальн`ий-а, -е.

Признач. для відвалювання.

|| у знач. ім. відвальний, -ного, ч. Те саме, що відвальник.

II відв`альний-а, -е.

Стос. до відвалу (у 3 знач.).

Значення в інших словниках

1. відвальний — відва́льний прикметник земля, порода тощо відвальни́й прикметник призначений для відвалювання  Орфографічний словник української мови
2. відвальний — ВІДВАЛЬНИ́Й, а́, е́. Признач. для відвалювання. У залізорудних кар'єрах працюють відвальні мости і потужні екскаватори, які наповнюють рудою спеціальні залізничні потяги (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. відвальний — ВІДВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до відвалу (в 3 знач.). Розробку відвального шлаку треба збільшити (Роб. газ., 27.II 1962, 2). ВІДВАЛЬНИ́Й, а́, е́. Признач. для відвалювання.  Словник української мови в 11 томах