відвалювати

відва́лювати

-юю, -юєш, недок., відвалити, -алю, -алиш, док., перех.

1》 Перекидаючи або піднімаючи що-небудь важке, відсувати або відкидати вбік.

|| розм. Відокремлювати, відрізувати велику частину чого-небудь.

2》 перен., розм. Розщедрившись, давати що-небудь у великій кількості.

Значення в інших словниках

1. відвалювати — відва́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відвалювати — ВІДВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док. 1. що. Перекидаючи або піднімаючи що-небудь важке, відсувати або відкидати вбік. Парфен з розмаху заганяє лопату в землю, з люттю відвалюючи глибу за глибою (О.  Словник української мови у 20 томах
3. відвалювати — ВІДВА́ЛЮВАТИ (перекидаючи або піднімаючи що-небудь важке, прибирати вбік), ВІДВА́ЖУВАТИ, ВІДКИДА́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИ розм.; ВІДСУВА́ТИ (соваючи). — Док.: відвали́ти, відва́жити, відки́нути, відверну́ти, відсу́нути.  Словник синонімів української мови
4. відвалювати — ВІДВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех. 1. Перекидаючи або піднімаючи що-небудь важке, відсувати або відкидати вбік. Парфен з розмаху заганяє лопату в землю, з люттю відвалюючи глибу за глибою (Гончар, Партиз.  Словник української мови в 11 томах
5. відвалювати — Відвалювати, -люю, -єш сов. в. відвалити, -лю, -лиш, гл. 1) Отваливать, отвалить. Одвалив того каменя. Чуб. II. 50. 2) Откалывать, отколоть, отрѣзывать, отрѣзать. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Харьк. у. Відвалив скибу хліба.  Словник української мови Грінченка