відгортати

відгорта́ти

-аю, -аєш, недок., відгорнути, -орну, -орнеш, док., перех.

1》 Відкидати, відсувати що-небудь руками або за допомогою знаряддя.

|| з чого, від чого. Переміщати в звичайне положення (волосся, коси тощо).

2》 Відхиляти край одягу, завіси й т. ін.

|| Відхиляти вбік від природного положення.

3》 розм., рідко. Те саме, що відпихати; відстороняти.

Значення в інших словниках

1. відгортати — (переміщати в інший бік) відсувати, відгрібати.  Словник синонімів Полюги
2. відгортати — відгорта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. відгортати — ВІДГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДГОРНУ́ТИ, орну́, о́рнеш, док. 1. що. Відкидати, відсувати що-небудь руками або за допомогою знаряддя.  Словник української мови у 20 томах
4. відгортати — ВІДКО́ЧУВАТИ (відгинати закочені догори краї рукавів, холош і т.ін.), ВІДГОРТА́ТИ, ВІДСУ́КУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ рідше. — Док.: відкоти́ти, відгорну́ти, відсука́ти, розкоти́ти. Він відкотив рукава, розгладив їх (Ю.  Словник синонімів української мови
5. відгортати — ВІДГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДГОРНУ́ТИ, орну́, о́рнеш, док., перех. 1. Відкидати, відсувати що-небудь руками або за допомогою знаряддя. Усі їли мовчки.  Словник української мови в 11 томах
6. відгортати — Відгортати, -таю, -єш сов. в. відгорнути, -ну, -неш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Відгорни жар з припічка у піч. Землю відгорта. Мнж. 129. Відгорнули пісок. 2) Отворачивать, отворотить. Відгорнув полу, сягнув до тішені.  Словник української мови Грінченка