відгортати

ВІДКО́ЧУВАТИ (відгинати закочені догори краї рукавів, холош і т.ін.), ВІДГОРТА́ТИ, ВІДСУ́КУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ рідше. — Док.: відкоти́ти, відгорну́ти, відсука́ти, розкоти́ти. Він відкотив рукава, розгладив їх (Ю. Шовкопляс); Відгорнути комір; Розкочувати холоші.

ВІДГОРТА́ТИ (горнучи що-небудь руками або знаряддям, переміщати в інше місце), ВІДСУВА́ТИ, ВІДГРІБА́ТИ, ВІДКИДА́ТИ. — Док.: відгорну́ти, відсу́нути, відгребти́, відки́нути. Стиснувши щелепи, працюють довжелезними гаками ті, що відгортають шлак (Я. Качура); Трохи відсунувши якусь скриньку, підняв лядку, витяг з якогось темничка барильце (Марко Вовчок); Дівчата відгрібали зерно дерев'яними лопатами (М. Томчаній); Після обіду мужчини, забравши лопати, пішли відкидати сніг (І. Сенченко).

ВІДГОРТА́ТИ (переміщати краї, поли одягу, завіску тощо вбік), ВІДКИДА́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДХИЛЯ́ТИ (завіску). — Док.: відгорну́ти, відки́нути, відверну́ти, відхили́ти. Гнат, відгорнувши поли шинелі, поліз за документами (Григорій Тютюнник); Він зіскакує з ліжка, підходить до вікна, відкидає тафтову фіранку (М. Стельмах); Архип миттю одвернув полу короткої кавалерійської бекеші (Г. Епік); Хтось по той бік вікна відхилив фіранку (Ірина Вільде).

ВІДГОРТА́ТИ з чого, від чого (приймати волосся з обличчя, чуб із чола тощо), ВІДКИДА́ТИ. — Док.: відгорну́ти, відки́нути. Олена відгорнула з-понад очей волоссячко, що набігало їй на чоло (А. Турчинська); Коли хлопець випростався і відкинув чуба назад, обличчя його засвітилося привітною посмішкою (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. відгортати — (переміщати в інший бік) відсувати, відгрібати.  Словник синонімів Полюги
2. відгортати — відгорта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. відгортати — -аю, -аєш, недок., відгорнути, -орну, -орнеш, док., перех. 1》 Відкидати, відсувати що-небудь руками або за допомогою знаряддя. || з чого, від чого. Переміщати в звичайне положення (волосся, коси тощо). 2》 Відхиляти край одягу, завіси й т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відгортати — ВІДГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДГОРНУ́ТИ, орну́, о́рнеш, док. 1. що. Відкидати, відсувати що-небудь руками або за допомогою знаряддя.  Словник української мови у 20 томах
5. відгортати — ВІДГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДГОРНУ́ТИ, орну́, о́рнеш, док., перех. 1. Відкидати, відсувати що-небудь руками або за допомогою знаряддя. Усі їли мовчки.  Словник української мови в 11 томах
6. відгортати — Відгортати, -таю, -єш сов. в. відгорнути, -ну, -неш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Відгорни жар з припічка у піч. Землю відгорта. Мнж. 129. Відгорнули пісок. 2) Отворачивать, отворотить. Відгорнув полу, сягнув до тішені.  Словник української мови Грінченка