відзвук

ві́дзвук

-у, ч.

Відбиття звуку; відгук, луна.

|| Послаблений простором звук, який доноситься віддалік.

Значення в інших словниках

1. відзвук — ві́дзвук іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відзвук — див. відголос, ехо, резонанс хохл. (отзвук) луна  Словник чужослів Павло Штепа
3. відзвук — ВІ́ДЗВУК, у, ч. 1. Відбиття звуку; відгук, луна. А тепер піднесеться моя голова понад ворогами моїми навколо мене, і я в Його скинії буду приносити жертви при відзвуках сурм, і я буду співати та грати Господеві! (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
4. відзвук — див. луна  Словник синонімів Вусика
5. відзвук — ЛУНА́ (відбиття звуку від віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звуку), ВІДЛУ́ННЯ поет., ВІДЛУ́НОК, ВІ́ДГУК, ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДЗВУК, ВИ́ЛЯСК, ВІ́ДГОЛОС рідше, ВІ́ДГУ́Л рідше, РУНА́ діал.  Словник синонімів української мови
6. відзвук — ВІ́ДЗВУК, у, ч. Відбиття звуку; відгук, луна. Ледь уловиш в шумі лісу Грізний відзвук грому (Ющ., Люди.., 1959. 91); // Послаблений простором звук, який доноситься віддалік. Відзвуки маршу, долетівши до табору, вибивали людину з рівноваги апатії (Ю. Янов., II, 1954, 27).  Словник української мови в 11 томах