відзвук

ВІ́ДЗВУК, у, ч. Відбиття звуку; відгук, луна.

Ледь уловиш в шумі лісу Грізний відзвук грому (Ющ., Люди.., 1959. 91);

// Послаблений простором звук, який доноситься віддалік.

Відзвуки маршу, долетівши до табору, вибивали людину з рівноваги апатії (Ю. Янов., II, 1954, 27).

Значення в інших словниках

1. відзвук — ві́дзвук іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відзвук — див. відголос, ехо, резонанс хохл. (отзвук) луна  Словник чужослів Павло Штепа
3. відзвук — -у, ч. Відбиття звуку; відгук, луна. || Послаблений простором звук, який доноситься віддалік.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відзвук — ВІ́ДЗВУК, у, ч. 1. Відбиття звуку; відгук, луна. А тепер піднесеться моя голова понад ворогами моїми навколо мене, і я в Його скинії буду приносити жертви при відзвуках сурм, і я буду співати та грати Господеві! (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
5. відзвук — див. луна  Словник синонімів Вусика
6. відзвук — ЛУНА́ (відбиття звуку від віддалених предметів, що сприймається як повторення первинного звуку), ВІДЛУ́ННЯ поет., ВІДЛУ́НОК, ВІ́ДГУК, ВІ́ДГОМІН, ВІ́ДЗВУК, ВИ́ЛЯСК, ВІ́ДГОЛОС рідше, ВІ́ДГУ́Л рідше, РУНА́ діал.  Словник синонімів української мови